Параліч – це не ізольована подія. Це втрата довільного контролю за м’язами. Це може бути викликано пошкодженням нервової тканини, пошкодженням м’язів або уповільненням метаболізму взаємодії нерв-м’яз. Вплив може бути різним. Ви можете втратити рухливість у ногах (параплегія). Інший варіант – втрата контролю над руками та ногами (квадриплегія). Також може виникати м’язова слабкість на одній стороні тіла (геміплегія), що стосується лише однієї сторони тіла, наприклад, обличчя, руку або ногу.
Більшість захворювань, що викликають параліч, поділяються на дві категорії. По-перше, це структурне ушкодження нервів чи м’язів. По-друге, метаболічні порушення порушують нейром’язову функцію. У деяких випадках захворювання може системно вражати всю рухову систему (верхні чи нижні нейрони чи м’язи). Однак найчастіше одна фокальна поразка пошкоджує один елемент або дві суміжні частини у невеликій ділянці.
Як травми головного та спинного мозку призводять до паралічу
Найчастішою причиною геміплегії є ушкодження пірамідних шляхів головного мозку. Це зазвичай відбувається, коли велика мозкова артерія закупорюється тромбом або розривається через кровотечу. Пухлини головного мозку можуть викликати геміплегію, але вони зазвичай прогресують протягом тижнів або місяців. Пошкодження лівої півкулі у правшів зазвичай викликає афазію. Це означає, що ви не можете правильно говорити, писати чи читати.
Двосторонні проблеми, за яких уражені обидві сторони, часто вказують на дифузне захворювання головного мозку. Тяжкий церебральний атеросклероз або судинний сифіліс можуть викликати псевдобульбарний параліч. Такі терміни, як «дитячий церебральний параліч» та «спастична диплегія», відносяться до двосторонньої геміплегії, що виникає через пренатальні аномалії або родову травму.
Судинні тромби та кровотечі у спинному мозку рідкісні. Пошкодження пірамідних шляхів зазвичай спричинене деформацією хребта. Захворювання кісток та суглобів, переломи та вивихи є частими причинами. Пухлини спинного мозку, розсіяний склероз та інсульт також відіграють свою роль. Запальні захворювання, пов’язані з перніціозною анемією, можуть бути причиною. У людей середнього та похилого віку прогресуюча спастична параплегія зазвичай спричинена дегенеративним артритом хребта. В цьому випадку грижа диска проникає в нижній шийний відділ хребетного каналу та здавлює нерв.
Проблеми з м’язовою тканиною та нижніми руховими нейронами
Атаки на нижні рухові нейрони часто призводять до паралічу та атрофії м’язів. Поліомієліт є основною причиною. Він вражає тіла клітин або рухові нейрони у довгастому мозку та спинному мозку. Полінейрит – це ще один периферичний процес, який вражає ці нейрони. Параліч Белла – це зовсім інша справа. Це форма невідомого походження периферичного невриту, що вражає лицьовий нерв. В результаті всі м’язи з іншого боку обличчя паралізуються.
Захворювання, що безпосередньо ушкоджують м’язову тканину, рідкісні. М’язова дистрофія особливо помітна. Це спадкове захворювання. Великі зміни у самих м’язах викликають параліч. Симптоми включають прогресуючу симетричну слабкість та виснаження.
Псевдогіпертрофічна м’язова дистрофія це рідкісний варіант. Вона починається до статевого дозрівання. Вона найчастіше зустрічається у чоловіків і часто призводить до серйозної інвалідності протягом кількох років. Інші типи зазвичай починаються у підлітковому віці або ранній дорослості. Вони вражають чоловіків і жінок рівною мірою і прогресують набагато повільніше.
Метаболічні порушення та нейром’язова функція
У деяких випадках м’язи можуть слабшати, але структурного ушкодження нервів чи м’язової тканини немає. Це ознака метаболічного розладу. Ендокринні захворювання, певні отруєння та різні метаболічні порушення можуть викликати цей симптом. Міастенія гравіс є найпоширенішим прикладом. Її причина залишається невідомою.
Цей стан викликає слабкість м’язів, але з атрофію. Воно може бути легким чи важким. Воно може вражати все тіло або лише певні групи м’язів. Зазвичай воно торкається м’язів, контрольованих черепними нервами. Ця слабкість спричинена дефектом хімічного процесу, що передає імпульси від закінчень рухових нервів до м’язових волокон. Деякі ліки, такі як неостигмін можуть допомогти контролювати симптоми.
Кордон між структурним ушкодженням та метаболічною дисфункцією може стиратися. Блокування кровотоку може спричинити структурні проблеми. Хімічний дисбаланс може спричинити метаболічний дисбаланс. І те, й інше може викликати параліч. Різниця полягає у механізмі. Розуміння того, які механізми задіяні, визначить лікування. Це тромб? Вірус? Генетична аномалія? Чи, може, сигнал невірний?
Діагностика часто потребує поєднання цих підказок. Важливою є історія хвороби. Важлива швидкість початку. Важливою є локалізація. Однозначної відповіді немає. Тіло складно влаштоване. Це особливо застосовується до нервової системи. Розуміння того, де стався збій, це перший крок в управлінні тим, що відбудеться далі.
