Кака був не просто учасником переможної збірної Бразилії на чемпіонаті світу 2002 року. Він став ключовою фігурою у тому легендарному складі. Бразильський півзахисник допоміг своїй країні здобути п’ятий титул, проте його індивідуальні досягнення по-справжньому засяяли лише в наступні роки.
До 2005 року він уже почав утверджувати свою спадщину. У тому році збірна Бразилії виборола Кубок конфедерацій ФІФА. Через два роки, 2009-го, вона повторила цей успіх. Кака не просто був присутній на цих турнірах, він домінував на них. Перемога у гонці за «Золотим м’ячем» на Кубку конфедерацій 2009 року відзначила його як найкращого гравця турніру. Це був явний сигнал про те, що його клубна форма переростає у міжнародний тріумф.
Його вплив на клубному рівні був ще більш вражаючим у статистичному плані. Перехід у «Мілан» змінив усе. 2007 року він привів «росонері» до перемоги в Лізі чемпіонів УЄФА. Цифри підтверджують усі ці розмови. Він забив 10 голів у тому розіграші. Цей результат зробив його найкращим бомбардиром турніру. Для півзахисника дуже рідко вдається очолити таблицю найкращих бомбардирів Ліги чемпіонів. Кака зробив це, привівши свою команду до головного трофея.
Перемога в гонці за «Золотий м’яч» на Кубку конфедерацій 2009 року та керівництво «Міланом» як найкращий бомбардир Ліги чемпіонів 2007 року визначили пікові роки Кака.
Траєкторія його зростання була крутою. Від сцени чемпіонату світу до клубної Європи його ефективність не мала рівних. Він не просто віддавав гольові передачі. Він забивав. Він перемагав. Його визнавали найкращим гравцем. Це було випадковістю. Це був тривалий період елітного рівня гри, який уболівальники досі згадують, обговорюючи найбільших бразильських плеймейкерів. Особливо перемога в Лізі чемпіонів 2007 року залишається взірцем контролю у півзахисті та завершення атак.
